ГЕРОЙ З ВІДКРИТИМ СЕРЦЕМ
Є вислів «небо падає». Він вичерпно описує стан, в якому перебувають ті, хто втрачає рідних. Коли бачиш траурний кортеж з тілом Героя, то мало знаєш тернову дорогу, якою ступає його сім’я. А це - безсонні ночі в очікуванні, нескінченні гудки без відповіді… пошук, а далі…найскладніше – впізнати, прийняти й навчитися ЖИТИ БЕЗ.
Наш земляк Богдан Романчук з с.Потік любив планувати своє життя. І навіть у ці буремні дні мав чітке бачення - належно виконати важливі бойові завдання й обов’язково приїхати на хрестинах свого первістка. Навіть ім’я малечі обрав – Марко або Меланія. Старовинне, адже такі дуже любив.
Захисник рахував дні до 15 грудня, щоб за ці довгі місяці війни нарешті побачити вагітну дружину. Але напередодні, 7 грудня, зв'язок з Богданом раптово обірвався.
Довго мовчав телефон, та рідні не втрачали надію. Днями безмовну тишу стривожив дзвінок. Близьких Захисника кличуть в Одесу «на впізнання».
Як виявилось згодом, жахлива звістка підтвердилась – 7 грудня солдат Богдан Романчук, розвідник 1 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти загинув. Його серце перестало битися на острові Білогрудий, Скадовського району, Херсонської області. Разом із побратимами поліг в бою з ворожими підрозділами рф.
Мав надзвичайно любляче серце…
Народився загиблий Герой 14 травня 1989 року у с.Потік нашої громади. Навчався у початковій школі в рідному селі та Рогатинській гімназії ім. Володимира Великого. Відтак фахову освіту здобув у Львівській філії Дніпровського національного університету залізничного транспорту. Певний час працював на «львівській залізниці».
Від студентських років також був частинкою «Спільноти Благословення» УГКЦ (першим лідером МСБ), де активно займався з молоддю.
Знайомі й друзі згадують, що за життя Богдан «завжди був унікальним, не таким… в дечому бунтівним, безвідмовним, правдолюбним, гіпервідповідальним в тому, за що брався. А «любов до України» для нього була більше, ніж слова».
І справді…Бо війна для Богдана почалась ще задовго до 24-го лютого.
Захисник за покликом душі
Це зараз Україна бачить зовсім іншу картину цього горя, яке принесла росія понад вісім років тому. Але для Богдана воєнне пекло почалось до повномасштабного вторгнення. Тоді, коли вперше стріляли в людей.
Наш земляк був учасником Революції гідності. А коли рф нахабно вдерлася в Україну, активно долучився до волонтерського руху. Возив найнеобхідніше військовим у напрямку Маріуполя.
«Допомагав хлопцям, старався знайти для них харчі, амуніцію інші потрібні речі. Між них почувався, як вдома, навіть залишався на нічліг в бліндажах, готував щось смачненьке», - згадує рідний брат Мирон.
Згодом Богдан Романчук чітко вирішує захищати Батьківщину у складі добровольчих формувань. Рік провів у зоні АТО.
Повернувшись додому, мріяв долучитися до пожежної дружини у Рогатині, хотів пов’язати своє життя з захистом людей від стихії. Але доля розпорядилася інакше. Спочатку наш Захисник їздив з братом на заробітки за кордон, потім - знайшов своє кохання. У місті Лева познайомився з дружиною Яриною й у вересня 2020 року побралися. У любові молоде подружжя старалося облаштувати своє сімейне гніздечко. Та в життя знову вдерлася війна.
Знову доброволець
Коли 24 лютого вся Україна прокинулися від звуків вибухів, у хаосі великого міста Богдан шукав транспорт, щоб дістатися на Рогатинщину. 26 лютого у формі, з рюкзаком, він прямував додому, щоб піти у військкомат.
28 лютого 2022 року Богдан знову добровольцем попрямував на фронт. Був у найгарячіших точках. Дуже став у нагоді бойовий досвід, який допомагав земляку та його побратимам повертатися з найскладніших завдань.
«Він від початку знайомства говорив дружині Ярині, що якщо виникне потреба у захисті України, то він не залишиться осторонь. Піде воювати, бо хто, як не він, - пригадує брат Мирон. – Мені, як молодшому, наказував дбати про батьків і рідних. Завжди наголошував: «Я, старший, буду дбати про Україну, а ти - про дім».
Коли зв'язок з Богданом Романчуком обірвався, рідні до останку вірили у краще... Такі світлі люди, як він, мали б жити і жити. Бо на них і тримається Україна. «Мій брат любив говорити, що смерть – то тільки початок. Але дуже важко змиритися …», - каже Мирон.
Війна – місце життя і смерті. Тисячі захисників, сьогодні незламно тримають оборону, щоб вона не пішла далі і ми мали можливість закласти той початок нової України. Кляті ворожі кулі й артилерія крадуть в українських сімей можливість бодай ще раз почути найрідніший голос. Вкрали цю можливість і в батьків, дружини, брата загиблого бійця Богдана Любомировича Романчука.
Коли народиться його первісток, то зі слів рідних знатиме, що батько - Герой!
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе. Вічна пам'ять ГЕРОЮ!
Про чин порохону Захисника Богдана Романчука повідомимо невдовзі.
