Віддали шану Герою
Якось дітлахи Рогатинської спеціальної школи сплели солом’яних ангеликів для захисників на Схід. Одного із них отримав наш земляк. Військовий дуже радів подарунку від малечі, завжди носив його біля себе, як цінний оберіг. Відтак вирішив: повернеться з АТО, то обов’язково знайде автора свого талісмана, щоб подякувати за чудову роботу маленьких рук.
Щодня клята війна з росіянами забирає на небеса найкращих синів і дочок України. І це наші найболючіші, найтрагічніші втрати. Гинуть людяні, щирі, активні, патріотично налаштовані…
17 серпня плакала не тільки громада, зустрічаючи Героя України на колінах, але й небо. Спершу жителі краю провели військового в останню дорогу в Рогатині. Згодом траурний кортеж з тілом захисника відправився у його рідне село, де відбувся Чин похорону і прощання.
Щоб вшанувати відважного військового у невеличке село прибули жителі з усіх округ. Рідні, друзі, сусіди, бойові побратими... Бо цю достойну людину любили й поважали за його щирість, багатогранність, сітле серце.
Загиблий Герой народився 20 жовтня 1984 року у с. Вільхова. Закінчив Васючинську ЗОШ І-ІІІ ст., куди щодня проходив шлях у кілька кілометрів. Мешкав у рідному селі, був чуйним сином, братом, добрим і щирим другом.
«Я добре знаю Володю зі школи, - пригадує однокласник Василь Левицький. -Він вчився у Васючині, хоча жив в с. Вільхова. Це була дуже хороша людина. Спокійний, товариський, і справжній патріот. Він на фронт пішов виключно з патріотичних міркувань, маючи хорошу роботу».
З 2015-го наш земляк став воїном АТО. Захищаючи землю від російського вторгнення, служив у складі 24-ої бригади, а з 2016 до 2017 - бійцем 53 окремої бригади.
Володимир повернувся з цієї страшної війни, старався створити своє сімейне щастя, влаштувався у престижну фірму, працював водієм-далекобійником за кордоном, був підтримкою для батьків. Але 24 лютого внесло свої корективи у мрії захисника. У перші дні російського вторгнення Володимир Кізан зрозумів, що повинен іти захищати близьких. Повернувся в Україну, не став чекати повістки, сам пішов добровольцем на фронт. Проходив службу у найгарячіших точках протистояння.
Бойові побратими Володимира Кізана згадують: наш земляк був Героєм не на словах. Вольовий, наполегливий, навіть дуже важкі завдання доводив до кінця, щоб мінімізувати людські втрати. Він ніколи не відступав. Саме таким запам’ятався наш земляк, як військовий.
І навіки залишиться авторитетом для своїх побратимів, душею компанії і надійним другом, який до останнього подиху належно виконував свій обов’язок.
Останній бій Володимира Кізана відбувся у районі Павлівки Донецької області, де служив сапером 2 батальйону. Снайперська куля обірвала його молоде життя.
У скорботі залишилися мама, батько і двоє братів з сім’ями.
Його коротка, на жаль, життєва дорога заслуговує якнайбільшої шани і поваги, є взірцем служіння своїй Батьківщині.
Вічна та світла пам’ять Герою!
Висловлює щирі співчуття рідним та близьким справжнього патріота українського народу.
Фото:
