Ігор Скорохода повертається до рідної хати «на щиті»
Знову розверзлося небо над нами – дві сумні звістки надійшли у нашу громаду з війни цього тижня, одна за одною. Несподіване горе прийшло у сім’ю Ігоря Скороходи із села Конюшки. Він повертається до рідної хати «на щиті».
Ми дуже добре знаємо ціну нашої свободи. Бо не залишилось, напевно, родин в кого хтось не служить у війську. Ми добре знаємо - війна ранить, калічить, вбиває, ламає дужих і мужніх чоловіків.
З квітня 2022 року Ігор Скорохода захищає рубежі України у складі 65 окремої механізованої бригади на Запорізькому напрямку. Вже у серпні того ж 2022 року за відвагу, самовіддану службу та вірність присязі нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Солдатські будні довгі: обстріли, очікування, чергування, виїзди, розриви снарядів та мін, загибель побратимів… Сіра щоденщина, брудна робота. Копати, стріляти, ремонтувати, ховатись від осколків. Тримати оборону. Ігор мало розповідав про будні, щоб не хвилювати рідних. Відчував постійно підтримку сина, дружини, сестер.
Минулого, 2025 року, після перенесеної операції його переводять у взвод ремонтно-відновлювального батальйону в евакуаційне відділення. Де він продовжує службу. Та, на жаль, у день Надвечір'я Богоявлення – 5 січня, серце захисника зупинилося. Солдат Ігор Скорохода став воїном Небесного війська.
Від близьких дізнаємось, що наш захисник народився 3 квітня 1968 року у селі Конюшки. У семирічному віці помирає батько. Мати змушена була давати раду дітям сама. Тож Ігор змалечку добре зрозумів, що таке відповідальність, праця. Закінчує Конюшківську середню школу, здобуває професію водія. Починає працювати на різних підприємствах краю. Після закінчення військової строкової служби одружується із землячкою Діною. У молодої сім’ї народжується син Тарас. Ігор був життєлюбом і оптимістом, доброзичливим та працьовитим. Майже ніколи не бачили його пригніченим, усі завжди відчували його позитив. «Добряк» - так про нього відгукуються земляки. А як обожнював двох онучок – душі не чув… Його загибель обізвалася болем у багатьох серцях. Не тільки рідні, а й друзів та всіх, хто його знав.
Незабаром ми зустрічаємо того, хто не дожив до перемоги, бо сам стане її частиною. Того хто не дочекався кінця війни, але своєю жертвою - смертю наближує нашу перемогу. До втрати близької людини ніколи не можна бути готовим. З нею йде частинка нашої душі. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, коли зупиняється серце рідної людини, проте світлі спогади про неї завжди будуть сильнішими за смерть… Світлий, добрий спомин про звитяжного бійця залишиться у наших серцях та спогадах бойових побратимів, родичів і земляків!
Шановна родино, Рогатинська міська рада поділяє ваше горе. Висловлює щирі співчуття родині та побратимам Захисника. Нехай Господь полегшить тягар цієї непоправної втрати.
Про прибуття траурного
кортежу із загиблим до міста Рогатина буде повідомлено згодом.
