Він був Воїном фортеці Бахмут

Ще місяця тому він розповідав близьким про важкий бій під містом-фортецею. Про ворога, який наблизився впритул, про те, як важко втримати оборону… А потім радісно додав: «Ми не втратили жодного хлопця, жодної позиції. Всі - живі!».

І в цих, ключових, рядках "живі" читалося дещо більше – про рідність душ Захисника і «його хлопці», про те, як нестерпно тяжко переживав кожну втрату побратима, про те, як не залишив СВОЇХ після контузії 23 березня і як повернувся в стрій після осколкового поранення та госпіталізації 3 травня. Тільки-но встав на ноги і знову в пекло, до своїх, під Бахмут.

З власних джерел стало відомо, що ТАРАС КАВА народився у селі Чесники 14 березня 1983 року. Навчався у місцевій школі, згодом продовжив здобувати освіту в Рогатинському СПТУ №35, де отримав професію тракториста-машиніста.

З 1999 до 2001 рр. молодий юнак пройшов військову службу в армії та будував своє майбутнє.

Невдовзі, у 2007-му, з дружиною Марією створили сім’ю. Виховували двох прекрасних дітей – шістнадцятирічного Ярослава і тринадцятирічну Лесю. Батько дуже любив їх, підтримував. І яким важким не був би кожен бій, старався зв’язатися бодай на кілька хвилин, розпитати в дітей як справи, поцікавитися успіхами. Бо й сам молодим залишився без батьківської підтримки – втратив надійне татове плече ще у 2009-му.

У мирний час наш земляк працював у СВК імені Михайла Грушевського і за кордоном.

А згодом… повномасштабна війна, яка спонукає цивільного Тараса Каву взяти зброю та захищати рідних. До лав ЗСУ земляк мобілізований у свій день народження – 14 березня 2022 року.

Проходив службу у військовій частині Т0950. Був гранатометником 1 штурмового відділення, 1 штурмового взводу штурмової роти.

28 лютого цього року солдата Тараса Каву у складі штурмового підрозділу спрямували у Бахмутський напрямок.

Складним виявився цей рік для Захисника. 4 травня земляк переніс втрату найріднішої людини – мами, яка відійшла у Вічність після важкої хвороби. І рівно через місяць – 4 червня під час виконання бойового завдання на околицях Іванівського Бахмутського району на Донеччині полинула у Небо і його душа. Серце Воїна зупинилося о 15:45 год від осколкового поранення.

Війна – страшна, бо завжди бере у людства найбільшу ціну. Ти можеш навчитися миритися з усіма її негараздами, але навчитися жити БЕЗ - практично неможливо. Тепер спогад про батька-Захисника говоритиме в очах його дітей.

Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.