Відповідальність за мародерство та інші кримінальні правопорушення проти власності під час воєнного стану
Нормативна база
Загальна інформація
07 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 03.03.2022 № 2117-IX «Про внесення
змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за
мародерство», яким внесено зміни до низки статей Кримінального кодексу України щодо кримінальних
правопорушень проти власності, а саме до: статті 185 (Крадіжка); статті 186
(Грабіж); статті 187 (Розбій); статті 189 (Вимагання); статті 191
(Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим
становищем); статті 432 (Мародерство).
Загальні положення
Відповідно до статті 432 Кримінального кодексу України мародерство - викрадення на полі бою речей, що знаходяться
при вбитих чи поранених.
До об’єкта злочину
у даному випадку відноситься порядок несення військової служби під час ведення
бойових дій. Так зокрема заволодіння шляхом викрадення в убитих, або поранених
може відбуватись як із застосуванням насилля так і без нього у відкритій, або
таємній формі.
До речей, які можуть бути предметом мародерства, належать
особисті речі потерпілої особи (гроші, цінні предмети), а також предмети її
обмундирування чи його частини. Не належать до речей як предмета мародерства
озброєння і боєприпаси, військові документи, техніка та предмети, що збираються
для майбутнього застосування під час бою.
Викрадення повинно відбуватися на полі бою, тобто на
ділянці, де ведуться або велися бойові дії, а також ділянці, що розташована в
тилу, але піддається обстрілу ворогом.
Варто розуміти, що для складу даного злочину не важливим є той факт, до якої армії належали
убиті чи поранені на полі бою.
Даний злочин вважатиметься закінченим з
моменту фактичного розпорядження вилученою річчю.
Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.
Суб’єктом мародерства може бути лише
військовослужбовець.
Кримінальні правопорушення проти
власності – крадіжка, грабіж, розбій, вимагання та привласнення, розтрата майна
або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
Крадіжка - це таємне викрадення
чужого майна. До даного кримінального правопорушення також відноситься і
протиправне вилучення майна у присутності потерпілих, коли винна особа
здійснила крадіжку у їх присутності непомітно. Важливим у цьому кримінальному
правопорушенні є прямий умисел на заволодіння чужим майном з корисливих
мотивів. Крадіжка вважатиметься закінченою з моменту незаконного заволодіння
майном та настання у злочинця реальної можливості розпорядитися чи
користуватися даним майном.
Суб'єктом цього правопорушення є осудна особа, що
досягла 14-ти років.
Грабіж - це відкрите викрадення
чужого майна. Даний злочин характеризується відкритою формою викрадення майна
та наявності прямого умислу з ознаками корисливого мотиву або мети.
Кваліфікуючими ознаками грабежу є застосування
насильства (фізичного) так і погроз щодо застосування насильства
(психологічного). Як і при крадіжці злочин буде вважатись закінченим з моменту
заволодіння майном та можливості розпорядитись чи користуватись ним.
Суб'єктом у цьому злочині є фізична, осудна особа, яка
до моменту вчинення грабежу досягнула 14-річного віку.
Важливою відмінністю грабежу від крадіжки є наявність
відкритість викрадення, а також застосування насильства, або погроз щодо його
застосування.
Розбій - напад з метою заволодіння
чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я
особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
При кваліфікації розбою слід враховувати, що предметом
злочину є майно потерпілої особи, а об’єктами – відносини власності і
недоторканість життя та здоров’я, які регулюються, є гарантованими та
охороняються законом.
Розбій вважатиметься закінченим з моменту нападу,
незалежно від того, чи був факт заволодіння чужим майном.
Важливою відмінністю розбою від грабежу є наявність як
відкритого так і таємного викрадення, а також застосування насильства, що
становить небезпеку для життя чи здоров'я особи, яка зазнала такого нападу, або
погроз щодо його застосування.
Вимагання як вимога передачі чужого
майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з
погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав,
свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна
або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення
відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
При кваліфікації даного злочину потрібно враховувати, що додатковим об’єктом
злочину виступає честь і гідність людини, а предметом даного злочину буде не
лише майно, а й передача майнових прав чи вимога вчинити певні майнові дії.
Вимагання буде закінченим з моменту пред’явлення
винною особою вимоги у поєднаної з погрозами, насильством, пошкодженням чи
знищенням майна незалежно від досягнення поставленої мети.
Важливим для розмежування вимагання від грабежу чи
розбою є застосування насильства або погроза його застосування, яка спрямована
на одержання майна в майбутньому.
Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним
шляхом зловживання службовим становищем. Даний злочин містить у своєму складі
такі форми:
·
привласнення майна особи, (протиправне і безоплатне
вилучення винним чужого майна з в подальшому наміром покращити своє чи третіх
осіб матеріальне становище);
·
розтрата такого майна (це незаконне і безоплатне
витрачання чужого майна з аналогічною метою);
·
заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою
особою своїм службовим становищем (майно, не є ввірене та, не перебуває в
безпосередньому віданні особи, однак внаслідок службового становища вона має
право оперативного управління цим майном).
Предметом цього злочину, буде виступати майно, яке
було ввірене чи перебувало у віданні винної особи.
Суб’єктами злочину можуть виступати у випадку
привласнення і розтрати, осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку, а
у разі привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання
службової особи своїм службовим становищем - лише службова особа.
Детальніше див.: Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом
зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів
Відмінність мародерства від інших
злочинів проти власності
Відповідно до статті 432 Кримінального кодексу України є два критерії для
кваліфікації злочину, як мародерства:
1. чітка локалізація місця вчинення
злочину - викрадення майна на полі бою (ділянка де ведуться або велись активні
бойові дії, також зона, що перебуває під обстрілом військ);
2. викрадення майна у мертвих або
поранених.
У випадку коли незаконні дії
спрямовані на заволодіння речима, з метою наживи відбулись без зазначених
обставин вони не можуть розцінюватись як мародерство, а належать до інших
загальнокримінальних злочинів (крадіжка, грабіж, тощо).
Воєнний стан як обтяжуюча обставина
Відповідно до пункту 11 частини першою статті 67 Кримінального кодексу України вчинення злочину з
використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних
подій є обтяжуючою обставиною.
Посилення відповідальності за
мародерство під час воєнного стану
Закон України від 03.03.2022 № 2117-IX «Про внесення змін до
Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» також передбачив збільшення
мінімального терміну покарання.
Відтепер за мародерство встановлено відповідальність у виді позбавлення
волі на строк від 5-ти до 10-ти
років, до цього мінімальний термін становив – 3-ри роки.
Окрім цього при кваліфікації
таких кримінальних правопорушень як крадіжка, грабіж, розбій, вимагання та
привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим
становищем буде враховуватись їх здійснення в умовах воєнного або надзвичайного
стану.
