Плата за землю під час воєнного стану
...
Плата за землю під час воєнного стану
Земельний кодекс України передбачає, що використання землі в Україні є платним. Податковий кодекс України визначає плату за землю як обов’язковий платіж у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відмінність між «земельним податком» та «орендною платою» полягає в тому, що:
- Земельний податок справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;
- Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – з орендарів (тимчасових користувачів) земельних ділянок. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Таким чином, земельні відносини в Україні регулюються земельним законодавством, а питання справляння та нарахування плати за землю податковим законодавством. На цьому важливо зосередити увагу, оскільки в такий спосіб закріплюється принцип пріоритетності норм саме податкового законодавства при визначенні розміру платежів за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Головною ознакою (рисою) договору оренди є його платність у вигляді сплати земельного податку або ж орендної плати.
Оподаткування під час воєнного стану
17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX. Цим Законом було внесено певні зміни щодо питань оподаткування землі, зокрема до пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Так встановлено, що на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний стан, НЕ нараховується та НЕ сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за:
- земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії,
- земельні ділянки, що розташовані на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.
- земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Особливо слід звернути увагу, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27 квітня 2022 року» затверджено відповідний Перелік громад, що розташовані в районах проведення бойових дій або які є тимчасово окупованими. Звертаємо увагу, що зазначений перелік НЕ є фіксованим документом він регулярно актуалізується, з урахуванням воєнної ситуації, що відбувається в країні.
Орендна плата за земельні ділянки приватної форми власності
Стосовно сплати орендної плати та земельного податку на землях приватної форми власності (що не віднесені до державної та комунальної), на які не розповсюджує дію положення Податкового кодексу в частині внесених змін, слід зазначити наступне.
Свобода вибору договірних умов відносно майна (в тому числі земельних ділянок), що перебуває в приватній власності громадян, гарантовано Конституцією України, регламентовано нормами цивільного законодавства.
Відносини, пов’язані з орендою землі, крім земельного законодавства регулюються ще й Цивільним кодексом України статтею 617 якого передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
В зв’язку із запровадження на території України Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов’язань.
Отже, якщо орендар доведе факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов’язань, або ж виконання договірних зобов’язань внаслідок військової агресії практично неможливо (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності (штрафів/пені) за порушення договірних зобов’язань.
Адже зазвичай такі положення визначають порядок дій сторін договору при виникненні форс-мажорних обставин, і невиконання таких положень може спричинити неможливість посилання сторони на форс-мажор в подальшому.
Тож, для вирішення в кожному конкретному випадку питання звільненні від відповідальності, або ж дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки приватної форми власності, варто звернути увагу на наступні положення договорів:
- Строки для повідомлення іншої сторони про виникнення форс-мажорних обставин;
- Обставини, які визначено сторонами як форс-мажорні;
- Форма та засоби зв’язку, якими має бути направлене повідомлення про форс-мажор іншій стороні.
- Документи, які потрібно надати іншій стороні на підтвердження форс-мажорних обставин та строки їх надання.
- Наявність права на односторонню відмову від договору внаслідок тривалої дії форс-мажорних обставин.
- Інші умови, які сторони погодили під час підписання договору щодо настання форс-мажорних обставин.
Якщо ж у договорі немає положень про форс-мажор, необхідно керуватися загальними приписами статей 617 ЦКУ та 218 ГКУ, які передбачають можливість звільнення від відповідальності внаслідок дії непереборної сили.
Враховуючи вищенаведене, введення воєнного стану в Україні визнано ТПП форс-мажорною обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Проте, кожен випадок неможливості належного виконання зобов’язань необхідно аналізувати окремо з визначенням конкретних обставин та вимог господарського договору.
Нормативна база
