Людину честі, відваги та чистої гідності – Тараса Кузенка громада зустріне завтра, 14 червня

Наш погляд зосереджується на акуратно складеному Прапорі й світлині загиблого сержанта Тараса Кузенка, родом з Долинян. Першим на фото звертаєш увагу на очі кольору оливи, які своєю глибиною й мужністю підкреслюють форму Збройних Сил України. У них читаєш про пережите і важкий досвід, відомий хіба що побратимам. Про сивину, що мала з’явитися у старості, а покрила скроні у 34 на полі страшних боїв... Водночас у цих зелених, мов природа нашої України, очах бачиш стільки доброти, любові й життя. Бо власне таким був наш воїн – Людиною із серцем, що билося любов’ю до цього світу. Турботливий син, неймовірний чоловік та батько, найкращий брат, побратим, друг. І ще сотні іпостасей зі словом «найкращий» можна назвати про нашого захисника, бо ніколи нічого не робив наполовину чи про людське око. До кожної справи брався дуже відповідально. Зокрема й, до нашого захисту.

«10 березня 2022-го Тарас Кузенко був у Долинянах. Питаю: «Тарасе, ти куди так спішиш?», - згадує односельчанка. – Розказував, що приїхав львівським автобусом і, не чекаючи маршрутки, йшов у село пішки зі зупинки у Підкамені. Хотів взяти повістку і назад пішки до зупинки, щоб ще цього ж дня встигнути у військкомат».

14 березня 2022-го Тарас Кузенко став до лав ЗСУ. Виконував обов’язки водія мінометного відділення, мінометної групи загону спецпризначення.

«Кузю» та його чотирилапого «Барсіка» знала й цінувала військова родина. Чорне цуценя, яке захисник Тарас врятував у гарячих точках, мандрувало з ним усюди. Воїн навіть мріяв, що після повернення додому забере вірного чотирилапого додому і він стане членом сім’ї Кузенко.

Але не сталося… Тарас загинув під час артилерійського обстрілу.

Зі слів рідних дізнаємося, що наш захисник Тарас Кузенко народився у мальовничому селі Долиняни Рогатинської громади 19 листопада 1989 року. Змалку Тарас був опорою для мами Галини та сестри Людмили. Навіть живучи з сім’єю у Львові, на вихідні і свята постійно старався приїхати, допомогти мамі з ремонтом чи якоюсь роботою по господарству.

Майбутній воїн здобув освіту у Долинянській школі, після її закінчення у 2007-му році вступив у ліцей від Львівської політехніки . Згодом пройшов службу в армії. Заробляв на життя на підприємствах Львова. Тут, у місті Лева, створив міцну сім’ю з дружиною Юлією, з якою прожили в міцному шлюбі 12 щасливих років.

А буремний 2014-ий, подарував молодій сім’ї найбільше щастя - донечку Тетянку. Її батько любив без міри, тож робив все, аби окупант не «прорвався далі» у наші міста. Казав рідним, що не може жити спокійним життям вдома, поки «ворог суне і руйнує все навколо».

І з цими думками у перші дні повномасштабного вторгнення Тарас Кузенко вирушив у місцевий Центр комплектування та соціальної підтримки. Провів багато виснажливих битв у складі мінометного відділення мінометної групи загону спеціального призначення, де зустрів багато достойних людей.

Рідні згадують, що за час служби загиблого Героя було нагороджено відзнаками за досягнення успіхів у бойових діях.

Зі світлин та історій на особистій сторінці воїна, усвідомлюємо, що ця страшна війна хоч і била в його серце болем, втратами, але не змогла відібрати головного – вміння цінувати світ навколо. Поряд з сержантом на фото його чотирилапі помічники і посмішка, яка ставала для кожного ковтком свіжого повітря між воєнної бурі .