Сьогодні Івано-Франківщина прощається з захисником - 21-річним Андрієм Василиком
Він мав посадити сад, подарувати світу прекрасних дітей, прожити багато знакових моментів і дочекати глибокої старості… Натомість обрав шлях воїна – у 2021-му підписав контракт та став до лав Збройних сил України.
У серпні Андрію повинно було виповнитися тільки 22-а, а нині його світлий погляд дивиться з фото, яке несуть попереду траурної колони на Алею Героїв у Чукалівці...
Сьогодні Івано-Франківщина прощається з ще одним захисником - 21-річним Андрієм Василиком. Воїн загинув 23 квітня поблизу села Андріївка Синельниківського району Дніпропетровської області. Це сталося під час обстрілу армією РФ.
Наш захисник народився 11 серпня 2002 року в Івано-Франківську, де проживав, навчався у ліцеї № 4 та Івано-Франківському професійному ліцеї автомобільного транспорту і будівництва.
Та своєю малою батьківщиною вважав також затишне с. Явче Рогатинської громади. Тут, у домі, де народилась його мама, проживає його бабуся Галина, рідна тітка Наталія і вся родина, пройшли дитячі та юнацькі роки Андрія Василика.
Кажуть: «Бути воїном – значить жити вічно», бо любов не минає від того, що людини немає. Світло пам’яті, яке залишив рідним, друзям, побратимам і всій Україні наш захисник, горітиме у серцях завжди.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині, близьким та побратимам загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.
Вічний спокій душі та слава воїну, який віддав життя за незалежність України!
У серпні Андрію повинно було виповнитися тільки 22-а, а нині його світлий погляд дивиться з фото, яке несуть попереду траурної колони на Алею Героїв у Чукалівці...
Сьогодні Івано-Франківщина прощається з ще одним захисником - 21-річним Андрієм Василиком. Воїн загинув 23 квітня поблизу села Андріївка Синельниківського району Дніпропетровської області. Це сталося під час обстрілу армією РФ.
Наш захисник народився 11 серпня 2002 року в Івано-Франківську, де проживав, навчався у ліцеї № 4 та Івано-Франківському професійному ліцеї автомобільного транспорту і будівництва.
Та своєю малою батьківщиною вважав також затишне с. Явче Рогатинської громади. Тут, у домі, де народилась його мама, проживає його бабуся Галина, рідна тітка Наталія і вся родина, пройшли дитячі та юнацькі роки Андрія Василика.
Кажуть: «Бути воїном – значить жити вічно», бо любов не минає від того, що людини немає. Світло пам’яті, яке залишив рідним, друзям, побратимам і всій Україні наш захисник, горітиме у серцях завжди.
Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині, близьким та побратимам загиблого Захисника. Хай Господь дасть сили Вам пережити це невимовне горе.
Вічний спокій душі та слава воїну, який віддав життя за незалежність України!