Коли слово стає бронею: Тактична комунікація під час війни
У часи, коли наші дороги ще здригаються від гуркоту далекої артилерії, найміцнішим мостом між фронтом і тилом стає комунікація. Вона — тактична, точна, життєдайна — покликана не просто передавати інформацію, а «зшивати» докупи людей і сенси, які "розсипала" війна.
Саме цій тонкій, але міцній нитці був присвячений тренінг «Тактична комунікація під час війни», який відбувся 19 червня в Рогатинській громаді в межах програми «МХП - Поруч».
Зауважимо, що з перших днів повномасштабного вторгнення благодійний фонд «МХП-Громаді» взяв на себе важливу місію — створити всі умови для гідного повернення ветеранів. Гранти на започаткування власної справи, підтримка ветеранських просторів, системні тренінги — це не поодинокі акції, а ціла мережа, що "тримає" людину, коли з неї знімають бойові обладунки. Уже десятки проєктів втілені завдяки ініціативі «МХП - Поруч», і днями цей досвід завітав до Рогатина.
Повернення ветеранів із війни — виклик не лише для держави чи волонтерів. Це екзамен для кожної родини, громади, кожного бізнесу. Іспит на здатність бути не стороннім спостерігачем, а надійним плечем. Саме тому на захід зібралися фахівці ветеранського простору «Серце ветерана» при КУ «Центр соціальних служб Рогатинської міської ради», ЦНАПу, КНМП «Рогатинська ЦРЛ», КНП «Рогатинський центр первинної медико-санітарної допомоги» та керівники та працівники інших структурних підрозділів міської ради — ті, хто найпершими зустрічає ветерана у повсякденному житті.
Тренінг провели психологиня Олена Левчишина та координаторка взаємодії з військовими і ветеранами Леся Лотиш. Це були не лекції, а глибоке занурення у досвід.
Фахівці ділилися практичними інструментами, перевіреними в десятках громад: від алгоритмів кризової розмови до карти ресурсів, яка допомагає родині, коли додому повертається захисник.
«Ми продовжуємо системно проводити схожі заходи по всій Україні, в межах програми #МХП_Поруч. Наша мета — підтримувати військових, ветеранів та їхні родини як під час служби, так і після повернення. Громади мають стати простором безпеки, розуміння та зростання для тих, хто боронить нашу державу», — наголосила Олена Левчишина, додавши, що іноді саме слова лікують краще за пігулки.
Чому це важливо? Бо кожна така зустріч — сигнал громаді: ми не просто чекаємо героїв, ми готові бути для них опорою. Поруч є ті, хто знає ціну тиші й готовий говорити тоді, коли тобі самому важко.
Поки в країні б’ється лінія фронту, в тилу має битися лінія довіри. І що частіше ми вчитимемось тактичної комунікації, то менше буде мовчання, в якому ховається біль, і більше — голосів, що здатні зцілювати. Ми продовжуємо підтримувати ветеранів і їхні родини, бо справжня перемога починається там, де воїн відчуває: вдома його чекає не лише минуле, а й майбутнє.
Фото:
