Митрополит Андрей Шептицький – духовний лідер крізь століття
Відкриття виставки "Митрополит Андрей Шептицький і Рогатинщина"
Кожна людина залишає по собі слід на землі. Проте його масштаби та значущість для світу не визначаються розміром взуття, а тим, наскільки відкрите й наповнене серце людини. Як воно чуло, як говорило, як проявляло любов у спільній подорожі з Богом…
Митрополит Андрей Шептицький — постать, чия духовна велич сягає далеко за межі історичних рамок. Він мав унікальний дар відкритого серця, яке не ділило людей за конфесіями чи рівнем патріотизму, а сприймало Україну як єдину живу істоту — тіло і душу, що перебувають у гармонії. Саме така людина стає символом нації, дороговказом у буремні часи. І саме таку людину сьогодні вшановує музей Миколи Угрина-Безгрішного у Рогатині, де відкрилася виставка "Митрополит Андрей Шептицький і Рогатинщина".
Духовна подорож через виставку
Захід розпочала директор музею Тетяна Петрів, яка наголосила, що ця виставка — не просто мистецька подія, а глибока духовна подорож. Вона дозволяє кожному відчути дух того часу та надихнутися прикладом великого українця. Архівні документи, світлини, особисті спогади митрополита дають змогу краще зрозуміти його місію у становленні української нації та церкви. Водночас вони особливо близькі та рідні, адже Рогатинщина була тісно пов’язана з життям Андрея Шептицького.
На відкритті виставки зі словами благословення виступили духовні отці Роман, Дмитро, Василь та Святослав. Отець Роман поділився спогадами про зв’язок митрополита з Рогатинщиною та згадав подію, що сталася на Валовій вулиці у Рогатині. Коли єврейська родина запросила митрополита Андрея до важко хворого сина, його молитва повернула хлопчика до життя. І таких випадків було чимало — він допомагав усім, не зважаючи на конфесійну приналежність чи статус.
Митрополит Андрей Шептицький – духовний лідер крізь століття
Понад сорок років митрополит Андрей вів корабель Української греко-католицької церкви через буремні часи. Граф за походженням, аскет за духом, він не шкодував зусиль, аби зміцнити українську націю. Його служіння охоплювало не лише релігійну сферу, а й освіту, культуру, соціальну роботу. Він підтримував українське книгодрукування, засновував школи, лікарні, допомагав бідним і переслідуваним.
Його ім’я не можна обмежити лише рамками історії, адже його діяльність охоплювала цілу епоху. Він працював над тим, щоб українці не лише виживали, а й розвивалися як нація з гідністю та духовною силою.
Рогатинщина і митрополит Андрей Шептицький
Як свідчать факти й спогади, наш край займав особливе місце в житті митрополита. Він неодноразово відвідував Рогатинщину, підтримував місцеві храми, школи, гімназію. Зокрема, у 1909 році саме він благословив створення Рогатинської української гімназії, а у 1931-му, коли польська влада її закрила, сприяв заснуванню Малої духовної семінарії.
Сам Рогатин митрополит відвідував щонайменше тричі:
1902 рік — відвідав місцеві святині: церкви Різдва Пресвятої Богородиці, Святого Миколая та Святого Юра.
1912 рік — завітав до новозбудованої гімназії та залишив пам’ятний запис: "Нехай Бог благословить велике діло".
1935 рік — попри заборони польської влади, прибув на святкування своїх іменин. Його візит став актом духовного єднання з молоддю, адже він постійно опікувався освітою та вихованням української молоді.
У рамках виставки представлено унікальні матеріали, що ілюструють взаємозв’язок митрополита з Рогатином. Один із особливих експонатів — стародрук "Октоїх" на 350 сторінок, виданий 1739 року у Львові в друкарні Ставропігійського Успенського братства. На одному з перших аркушів зберігся оригінальний підпис митрополита: "+Андрей".
Окрему увагу привертає історія паломництва до Святої Землі 1906 року, в якому брали участь рогатинці. Митрополит разом із отцем-шамбеляном Степаном Городецьким везли з собою образ Пресвятої Богородиці з села Лучинці, що в чудесний спосіб оновився та вцілів після пожежі. Після освячення у Єрусалимі його розмістили в храмі Святого Миколая.
Сила духовного заповіту
Виставка, що відкрилася в межах року Митрополита Андрея Шептицького в нашій громаді, — це більше ніж просто історична подія. Вона дає змогу осмислити велич особистості, що несла світло у найтемніші часи, та нагадує про унікальну роль митрополита в збереженні духовного й культурного життя Рогатинщини.
Про це говорили екскурсовод Мар'яна Пушкар, директор музею Тетяна Петрів та секретар міської ради Христина Сорока. Його благословення та духовні настанови стали невидимим містком між поколіннями.
Його заповіт у Пам’ятній книзі гімназії: "Нехай Бог благословить велике діло" — це заклик до нас сьогодні. Він спонукає не лише пам’ятати, а й діяти, розвивати науку, культуру, берегти духовні цінності.
Тож зазирнімо у музей. Тут, серед експонатів, живе його дух. І він промовляє до кожного з нас, нагадуючи про головне: Бути світлом для інших. Творити добро. Берегти Україну.
Фото:
