Подвиг, закарбований у вічності : у Рогатинському ліцеї №1 відкрили пам’ятні дошки полеглим захисникам
Лютий... Біля портретів захисників розквітли підсніжники. Білі, як чистота їхньої жертви. Тендітні, але незламні, мов їхня воля. Вони пробиваються крізь лід і сніг, перші зустрічають весну, нагадуючи нам про силу життя.
Так і наші воїни. Вони йшли крізь хуртовини болю, крізь найтемнішу ніч, аби відкрити для України шлях до світла. Їх не лякали холод і морок, бо в серцях палав вогонь свободи. Не зупинялися, бо знали: за ними стоїть сонце нового дня.
Наші захисники були звичайними хлопцями — ходили цими ж вулицями, навчалися за цими ж шкільними партами. Але коли настав час, без вагань взяли до рук зброю:
Руслан Содома став до лав Збройних Сил України у липні 2022 року. Він служив стрільцем-помічником гранатометника 52-го стрілецького батальйону. Його шлях пролягав через найгарячіші точки: Чернігів, Бахмут, Авдіївку. Там, де було найтяжче, де треба було тримати оборону, він був.
Останній бій Руслана відбувся на околицях селища Терни Краматорського району. 2 березня 2024 року він отримав поранення, несумісні з життям. Відважний воїн, ветеран бойових дій, відзначений численними подяками від військової частини. Але його найголовніша нагорода — пам’ять тих, хто знав, любив і шанував.
Андрій Воркевич поповнив ряди Збройних Сил України 15 листопада 2022 року. Служив у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу. Не шукав легких шляхів, не ховався за спинами інших.
26 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання, його здоров’я різко погіршилося. Лікарі боролися за життя воїна, але через чотири дні його серце зупинилося. Йому було лише 42 роки…
Сьогодні до Рогатинського ліцею №1 прийшли десятки людей: рідні полеглих, їхні побратими, школярі, педагоги, представники влади й духовенства. На кожному обличчі — смуток, а в очах близьких — нестерпний біль.
Найдорожчим людям Героїв надали почесне право відкрити меморіальні дошки. Місцеві священники звершили чин освячення. До родин загиблих зі словами підтримки звернулися секретар міської ради Христина Сорока та директор ліцею Мирослава Генега.
Матері Героїв, Любов Содома та Марія Воркевич, із болем і гордістю згадували про мужність та відданість своїх синів.
Лютий…Місяць, що пам’ятає холод вітрів і жар сердець. Він карбує на камені історії сльози та подвиги, зводить небесні мости між тими, хто пішов, і тими, хто продовжує їхню дорогу.
Підсніжники біля портретів — це символ пам’яті. Вони схиляються перед тими, хто віддав усе, але водночас гордо піднімають голівки до неба, ніби кажуть: «Ми є. І ми житимемо. Весна завжди приходить. Навіть після найдовшої зими. Навіть після найлютішого лютого».
Імена Руслана Содоми та Андрія Воркевича назавжди закарбовані в історії громади. Відкриття пам’ятних дошок — не просто вшанування пам’яті. Це нагадування про високу ціну, яку Україна платить за свободу. Це зобов’язання для кожного з нас: жити так, щоб їхня жертва не була марною.
Герої не вмирають. Вони залишаються з нами — у наших серцях, у нашій пам’яті, у вільній Україні, яку вони боронили.
Більше фото - https://www.facebook.com/rohatyn.adm
Фото:
