Перед Матір’ю — у тиші…
Є зустрічі, після яких не хочеться говорити. Лише обійняти. Бути поруч. Стати опорою. І тихо плакати — так, як плачуть вони. Матері, чиї сини не повернулися з війни. Їхня любов проросла крізь невимовну втрату, витримала смерть і щодня спрямована в небо. А в мовчанні — туга, що здається сильнішою за вибух…
Сьогодні у Рогатинській ДШМ імені Б. Кудрика відбулася особлива подія. Не офіційний захід, а щире прагнення громади підтримати тих, чиї серця щодня живуть у тиші болю.
Це був День матері, наповнений глибоким змістом. День, що промовляв про найголовніше: жінку, яка подарувала життя нашому Захиснику. Про любов, що не знає меж і не згасає навіть тоді, коли зупиняється найдорожче — серце сина.
У стінах залу не звучали гучні вітання. Лише спільна молитва за загиблих. Слова розради й підтримки від духовних отців - о. Володимира Гривнака, о. Петра Чупака, міського голови Сергія Насалика. І ще — щире «дякую», яке прозвучало мовою мистецтва у виступах талановитих дітей громади.
На завершення заходу родинам полеглих Героїв було вручено пам’ятні сувеніри. Їх підготував ветеранський простір «Серце ветерана», що діє при Рогатинській міській раді, у співпраці з польськими партнерами з міста та гміни Крапковіце. Символом дарунка став Ангел у молитві — знак вдячності, пам’яті та віри.
На жаль, ми не можемо зцілити біль материнського серця. Не здатні заповнити порожнечу в оселі, де більше не звучить голос сина. Але можемо бути поруч. І пам’ятати.
Фото:
