Гаївка навколо серця: про силу пісні й незламність духу
Майстер-клас з виведення гаївок «Гаївочка красна» став особливим дійством, ініційованим ветеранським простором «Серце ветерана» та працівниками Рогатинського базового будинку культури. І не просто так — захід був створений для дітей наших захисників, дітей загиблих, зниклих безвісти героїв, воїнів, які перебувають у полоні. Для тих, чиї серця вже надто рано торкнув біль, але хто не перестає мріяти, гратися і вірити в добро.
22 учасники. 2 години. Але скільки в цих цифрах життя! Усмішки, справжні, щирі, такі, які не підробиш. Очі, що світяться від цікавості. Долоньки, які плетуться у хороводі. Діти, які? можливо, вперше почули, що таке гаївки, й одразу захотіли їх співати. І діти, які ніби знали це завжди, — бо ця пісня жила десь у глибині пам’яті предків, у крові, в дусі.
Учора вони дізналися як гаївки жили на Рогатинщині, як їх водили в селах поколіннями. Побачили це на відео, а тоді — зробили крок у коло й стали частиною великого дива. Почали співати самі. Бо саме у такому дійстві народжується щось більше, ніж просто гра - зв’язок між минулим і теперішнім. Між серцями. Між Небом і Землею.
Традиційні опільські гаївки, ігрища, забави — це не лише культурна спадщина. Це ліки для душі у різні часи. Особливо зараз, коли кожна дитяча усмішка — перемога для нас. Коли кожна збережена пісня — акт спротиву злу. Коли кожен хоровод — це крок до світла, до віри в життя.
На завершення дітей чекав приємний сюрприз — мультфільм на великому екрані та смачне чаювання з печивом. Звичайна на перший погляд річ, але така тепла. Бо це — турбота, родинність, доброта, якої нині нам усім так не вистачає.
Воскресіння Христа не подія минувшини. Це - подія серця. І як сказано: Христос Своїм воскресінням перемінює смуток на радість, безнадію — на мир у серці, сльози — на щиру посмішку щастя. Саме це відбулося під час майстер-класу. Маленькі серця, які несуть біль, зустріли щастя — у пісні, у грі, в обіймах. Бо Христос переміг смерть — і ми, як діти Воскресіння, мусимо знати: ми переможемо також.
Сьогодні, як ніколи, важливо підтримувати ті традиції, які тримають наше коріння живим. Гаївки — це не лише про дитинство. Це про віру, пам’ять, народ, який навіть у час війни збирається біля церкви, співає божественні пісні, виводить хороводи — і не здається. Бо ми живі та непереможні. У кого є віра — в того є життя.
Тому — хай живе «Гаївочка красна». Хай живе наша культура. Хай живе Україна. Бо вона воскресне. Як Христос. Як весна після зими. Як дитяча усмішка після сліз.
І це — наша найщиріша молитва.
Фото:
